Вибухи, 20 годин на кордоні з Молдовою, шлях через 5 країн, перебування в Німеччині з дітьми та собакою. Продовжуємо ділитись історіями наших SPD People.

З 6-ї ранку Алла Радзюн, Project Manager в SPD-Ukraine, читала новини та намагалася зрозуміти, чи правда все це. Близько 9-ї почула вибух і вирішила, що не поведе дітей до школи. Зараз це здається їй смішним, але тоді це було перше з цілої низки рішень, які змінили її звичне життя.

20 годин на кордоні з Молдовою

Перші 2 дні пройшли як в тумані. На 3-й день ми з чоловіком сіли в машину і поїхали. Знайомі в Німеччині готові були прийняти нас з дітьми. Чоловік провів нас до кордону з Молдовою, де ми простояли в черзі 20 годин.

На нашу собаку взагалі ніхто не звернув увагу — ніхто не дивися ветеринарний паспорт і не питав про щеплення, до того ж на жодному з кордонів.

Загалом ми проїхали 5 країн (Молдова, Румунія, Угорщина, Австрія і Німеччина). Перший зрив у мене стався після перетину кордону Молдови з Румунією, коли я побачила намети для українських біженців. Хоча всі волонтери були дуже привітними, тоді я зрозуміла, що я — біженка, яких показують в новинах про війни в Африці чи на Близькому Сході.

Шлях до Німеччини

В Румунії ми двічі ночували. Майже ніхто там не розмовляє ні англійською, ні російською, тому спілкувалися мовою жестів 🙂 Але найважче мені далася дорога — вузька та звивиста.

Тутешні мешканці багато допомагали. За ночівлю не брали грошей, за вечерю заплатили відвідувачі, за обід також не взяли грошей. Видно було, що люди робили це від щирого серця.

Угорщину ми проїхали за 1 день по автобану. На кордоні Угорщини та Австрії у нас не взяли документи на перевірку. Прикордонник просто запитав, чи є нам куди їхати та уточнив, чи ми з України.

Не можу сказати, що мені в Німеччині легко, але, напевно, легше ніж більшості. Оскільки я знаю мову, а у 2005 році жила в Німеччині та пройшла певну адаптацію.

 

Навчання для дітей в Німеччині

Середня освіта в Німеччині обов’язкова. Всі українські біженці отримали листи про те, що діти мають з’явитися в школі. Відповідно до німецької системи освіти, моя дочка мала ходити в молодшу школу, а син — в старшу.

Через 2 тижні після приїзду дочка почала ходити у звичайний клас, де ніхто крім неї не розмовляє німецькою. Я зайшла в декілька шкіл, і в одну з них її прийняли. Моя Варя в захваті від німецької школи. Важко сказати, яка система освіти краще, просто різний підхід до навчального процесу.

З сином була ситуація складніша, тому що він мав іти в старшу школу. Для українських дітей організували при деяких школах підготовчі класи по вивченню німецької мови, та декілька разів в тиждень вони ходять на уроки у звичайні класи.

 

Ставлення до українців

Я перекладаю в різних державних установах і бачу, скільки допомоги, в тому числі матеріальної, отримують українці від Німеччини. Німці співчувають Україні та готові допомагати. Звичайно, мовний бар’єр ускладнює розуміння іншої культури.

Пересічні німці проводять акції підтримки України та збори благодійних коштів. В травні я брала участь у благодійному заході в школі, яку відвідує моя дочка. Цей захід назбирав понад 2000 євро, які передали церкві, яка завжди співпрацювала з Україною. А під час війни церква допомагає не тільки біженцям, а тим, хто залишився в Україні.

Періодично у моєму місті проходять акції на підтримку України, а також антиакції автопробігу росіян, факт наявності яких вибиває землю під ногами 🙁

Особливості перебування в Німеччині

До кінця червня українцям дали сімку з безлімітним інтернетом. Домашній інтернет недешевий, місячний абонемент коштує 35 євро.

Нещодавно я з дітьми отримала ID-картку з дозволом на перебування в Німеччині на 2 роки та на офіційне працевлаштування. Також Німеччина допомагає фінансово тим, кому це потрібно.

Якщо доходу немає, місто виплачує прожитковий мінімум, якщо дохід є (наприклад, спадок або ж офіційний дохід в іншій країні), то вони перераховують ту суму, якої не вистачає на проживання, якщо дохід менше.

Медичне страхування обов’язкове, і якщо твого доходу не вистачає на страхування, то його оплачує держава.
Податки я маю декларувати в Німеччині після 183 днів постійного перебування, а оскільки податковий рік закінчується 31 грудня, то скоріше за все я буду подавати декларацію в Німеччині вже у січні.

Все буде Україна!

З початком війни я зрозуміла, що ні в чому не можна бути певним, навіть в тих речах, які здаються мільйонам очевидними.

На 100% зрозуміла, що не можна загадувати, а треба жити тут і зараз. А ще я дуже чекаю, коли повернуся в Україну.

Слава Україні!

Share this page: